САДАМ СКОВОРОДИ КВІТУВАТИ ВІЧНО!

210

У грудні 2022 року виповнюється 300 років  з дня народження Григорія  Сковороди –  українського  мандрівного філософа  і поета.  Його творчість, ідеї і життя  вплинули на розвиток української культури наступних століть і можна без перебільшення сказати,  стали важливим чинником формування української ідентичності.  Життя і творчість Сковороди,  автора поетичної збірки “Сад божественних пісень”, тісно пов’язані з садами. 

Заглиблений у біблійну традицію, філософ звертається до образів  Едемського саду, саду  Гетсиманського. Своє вчення про щастя Сковорода веде від давньогрецької філософської школи, яка мала назву “Сад Епікура”. В саду Охтирського монастиря він пережив одне з головних у своєму житті містичних переживань… 

Закінчив своє життя філософ в селі Пан-Іванівка (нині – Сковородинівка),  на Харківщині, в маєтку з великим садом, тут він і похований. Зараз там розташований Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, який є і меморіальним комплексом і науковою установою і туристичним магнітом усього сходу України. На жаль, війна не обійшла його стороною… Внаслідок прямого влучення російської ракети під дах будівлі у ніч проти 7 травня, спалахнула пожежа і вогонь охопив усі приміщення музею, що знаходився в маєтку XVIII століття….

Редакція “Українських садів” звернулася до керівництва Музею з пропозицією  розповісти про значення образу саду в творчості поета і філософа, а також повідомити про можливості долучитися до відновлення зруйнованих приміщень.

Крім того, Асоціація “Укрсадпром” виступила з ініціативою надати садивний матеріал для саду, розташованому  на території Музею. Ця пропозиція була із вдячністю прийнята і навесні саджанці надійдуть на Харківщину. 

Ми друкуємо статтю Ганни Ярміш, присвячену геніальному українському мислителю, і звертаємося до всіх небайдужих із закликом допомогти відновленню “Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди”!

Садам Сковороди квітувати вічно!

О дуброва! о зелена! о мати моя родна!

В тебѣ жизнь увеселенна. В тебѣ покой, тишина, –

Григорій Сковорода захоплювався красою рідної природи і усамітнювався для творчої  праці у благодатних куточках. Для останнього пристанища філософ обрав чарівну оазу «Лѣсами, Садами, Холмами, Источниками распещренну» у Іванівці (нинішня Сковородинівка).

Меморіальний комплекс філософа і поета Григорія Сковороди знаходиться на території більше ніж 18 гектарів. Поряд із ландшафтним семиалейним липовим парком розкинувся чудовий яблуневий сад.

У бароковій літературі, яскравим представником якої  є Варсава, знакове місце займає образ саду. Сковорода свою поетичну збірку називає: «Сад божественних пісень». Філософ називав «Божим садом» і умиротворену людську душу: «Душа его – Божій град, душа его – Божій сад», і порівнював безконечні світи з «мільйонами садів», і Біблію змальовував як чудесний сад:

Всегда сей сад даст цвѣты, всегда сей сад даст плоды.

Всегда весною там цвѣтет. И лист его не падет.

О Боже мой! ты мнѣ град. О Боже мой! ты мнѣ сад.

Невинность мнѣ – то цвѣты. Любовь и мир – то плоды.

  Важливу роль у творчості Сковороди відіграє рослинна символіка. Значне місце у доробку філософа займає зернятко. Сковорода називав його емблемою, бо цей образ споконвіку означав мислення або думку. Крім того, звертаючись до барокової традиції, мислитель називає зерням серце і навіть самого Бога. Цей образ часто зринає у творах Сковороди також тоді, коли мова заходить про схованість невидимої натури: «з  маленького зернятка виходить така велика яблуня»; «обоження» всього творива: «зерня зогрівається та зогниває, але на сьомий день з’являється з нього новий плід та нове зерня». Так само важливим є цей символ і в гносеології «Зрозумій зерня  яблучне – і буде з тебе. Коли в ньому заховане дерево з корінням, гіллям, листям та плодами, то ти можеш знайти там також незліченні мільйони садів, і – наважуся це сказати – незліченні світи».  Говорять: людина може порахувати скільки зернят в яблукові, а Бог знає скільки яблунь у зерняті.

За  допомогою рослин філософ описує життя космосу, а власне, його розгортання з божественної єдності в множинність. Символом матеріального світу в Сковороди є яблуня. Вона символізує єдність «внутрішньої» та «зовнішньої» людини: «Поглянь на цю прекрасну яблуню перед вікном! Ти бачиш, як вона підіймає своє гілля, ніби безліч прикрашених листям рук. Чого ти не бачиш у ній? Її коріння заховане від тебе… Ах, мій друже, ти такий самий, як яблуня. Я бачу твоє гілля, але не бачу коріння твого серця – думки»,  – так звертався мудрець до свого учня Михайла Ковалинського, але це стосується кожного із людей. 

Господар садиби, де Сковорода провів останні дні свого життя і пішов у вічність, Андрій Ковалівський спорудив у Іванівці Свято-Преображенську церкву. Під час свята Преображіння Господнього, який у народі називають Яблучним Спасом, освячуються плоди, зокрема яблука. 

У Національному музеї Г.Сковороди на початку вересня, збираючи багаті урожаї яблук, кілька років поспіль проводять пізнавальне, розвивальне веселе гамірне свято Яблучний пленер «АррleinAir». Повітря наповнюється ароматом звареного варення, учасники створюють інсталяції з плодів, проводять з яблуками конкурси та ігри. 

Зовнішньо задоволеними та внутрішньо втішеними почувалися гості музею під час проведення наукових засідань, фестивалів, квестів.

Ворожа агресія перервала наповнене яскравими подіями життя Національного музею Г.Сковороди. Рашистська ракета зруйнувала будинок закладу. Але дух свободи, торжество природи є вічними. У приміщенні як символ вічності і незнищенності української нації вцілів пам’ятник мислителю. А в саду достигають червонобокі та золотаві яблука, як символ того, що навесні знову все забуяє білопінним цвітом і наповниться пташиним щебетом. «Увесь світ…, – зазначає філософ, – захований, неначе прекрасне квітуче дерево в зерні, та навесні знову з нього з’являється».

Щоб вічно квітував сад Григорія Варсави, у музеї протягом десятиліть проходить акція «Збережемо вертоград Сковороди». До 300-ліття філософа планувалося висадити 300 плодових дерев. Частину вже висаджено. Після Перемоги будемо саджати яблуні, а вони будуть квітувати на землі і в душах людей. 

Після руйнації приміщення музею потребує реставрації, для якої необхідні кошти, для збору яких створений благодійний рахунок:

UА 868201720314231004301034643

Слава Україні!

Ганна Ярміш – завідувачка науково-освітнього відділу Обласного комунального закладу “Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди”