На фейсбук-сторінці закарпатської екологічної організації “Екосфера” було розміщено інформацію про цьогорічний загальноєвропейський конкурс, у якому представлена і Україна, і є можливість підтримати нашу претендентку на перемогу, тим більше, що ця учасниця конкурсу – славнозвісна яблуня-колонія з Сумщини!
В повідомленні ужгородських екологів зазначається::
“Українське дерево на Сумщині може стати Європейським деревом 2023 року! Голосуйте за яблуню з міста Кролевець!
Щороку в лютому Асоціація екологічного партнерства (EPA) організовує онлайн-голосування за Європейське
дерево року. Конкурс проводять з 2011 року. Цьогоріч, окрім України, у конкурсі беруть участь Словаччина,
Португалія, Польща, Італія, Іспанія та низка інших європейських країн. Голосувати може кожен! Нам важлива ваша підтримка!
Як голосувати?
Для того, щоб віддати свій голос, вам достатньо:
– зайти на сайт www.treeoftheyear.org
– обрати 2 дерева, які вам найбільше сподобались;
– натиснути «Голосування», ввести свій e-mail та проголосувати.
Підтримайте українське дерево!
У чому особливість яблуні-колонії з Кролевця? (Сумщина)
Яблуня у Кролевці зростає у вигляді куща і займає площу 0,1 га. Її вік сягає 220 років. За легендою вона була посаджена садівником місцевого князя на знак любові князя до своєї дружини.
У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура, а налічують близько 15 стовбурів-гілок, що приросли до землі. Особливістю яблуні є її здатність до самостійного вкорінення гілками. Віття нахиляється до землі і пускає коріння, коли один із стовбурів відмирає. Так яблуня продовжує собі життя.
Набравшись сил, вже не гілки, а дерева піднімаються знову догори, рясно вкриваючись квітками навесні і червоно-білими, приємними на смак яблуками восени. Квітує вона щороку, але щоразу плодоносить тільки одна її
половина, а друга частина відпочиває. Яблука на смак солодкі і терпкі. Місцеві назви сорту «Лозівка»,«Кручена», «Княжа».
Тамтешні жителі розповідають, що досі нікому не вдалося переприщепити яблуню на іншу прищепу. Також кажуть,що вона цілюща – до неї приходять доторкнутись важкохворі люди і вона зцілює.
Яблуня-колонія пережила І та ІІ Світові війни у минулому столітті. Вона була свідком Голодомору у 1932-1933 роках в Україні, рятуючи селян від смерті. Також їй вдалося вціліти під час особливо жорстоких боїв, які велись на Сумщині весною цього року під час російської агресії і цьогоріч вона знову зацвіла та дала плоди”.
Безумовно, кролевецька яблуня унікальна, а природа цього феномену досі не розгадана. Хоча яблунею цікавився ще радянський селекціонер Іван Мічурін і інші спеціалісти, поки що дослідники не дійшли остаточного загальноприйнятого висновку, що спричинило таке дивовижне самоклонування дерева і обумовило його довголіття. З цього приводу і зараз висловлюються різні думки, зокрема, цікаву гіпотезу висловив Олександр Кисельов, краєзнавець і засновник етнографічного музею з Сумщини. Він припускає, що саджанець цієї яблуні свого часу був посаджений кроною в землю, а корінням вгору, що саме і спричинило те, що гілки-коріння яблуні тягнуться до землі, укорінюються, утворюючи нові стовбури. За твердженням Кисельова, саме так в Сумах саджали саджанці горобини і вони зростали, але набували незвичних форм. Крім того, на Полтавщині, в селі Федорівка росте чудернацької форми ясень, який за свідченнями очевидців був посаджений саме так – догори корінням.
– Можливо, – розмірковує краєзнавець, – це якісь польські традиції садівництва 17-18 століть. Бо саме тоді з’являлися сади польських шляхетних родин в Україні, зокрема, славнозвісна Уманська Софіївка. А Кролевець, вірніше, навіть, Крулевець, це місто засноване поляками і назване на честь короля. І тому не дивно, що садівники експериментували задля того, щоб сад їх пана був найдивовижнішим.
Але ця версія виглядає скоріше фантастичною і ми звернулись за фаховим коментарем до кандидата сільськогосподарських наук, доцента Володимира Павловича Майбороди, який тривалий час викладав курси “Розсадництво” й “Загальне плодівництво” в Уманському НУС і він поділився своїми міркуваннями:
— Я спеціально не вивчав згаданий Вами феномен, — сказав він, — але, в якості гіпотези, можу припустити, що тут має місце здатність рослин до самовідтворення вегетативними органами. У природі зустрічаються плодові рослини, які мають здатність до відтворення коренів із бернот — скупчень спеціальних клітин у вузлах стебла. Створення сприятливих умов (природних чи штучних) для коренеутворення (мається на увазі взаємодія з вологим субстратом) зумовлює активізацію коренегенезу із бернот на стеблі і яблуня отримує можливість відтворювати дочірні рослини. Таке укорінення гілок, що під вагою листя, деревини і плодів торкається ґрунту, і може зумовити утворення дикого саду.
Хоча, у природі зустрічаються й приклади розмноження материнської рослини поділом куща (або “партикуляція”), що більш характерно для кущових рослин (суниця, смородина, аґрус).
Питанням відбору сортів яблуні, що схильні до вегетативного розмноження, займалися в Мліївській дослідній станції Інституту садівництва НААНУ.
В Уманському НУС питанням відбору сортів яблуні зі здатністю до укорінення на початку 90-х років минулого століття, займався викладач Юрій Іванович Ліщук. Нажаль, свої дослідження Ю. І. Ліщук не опублікував, однак, і зараз можна побачити зібрану ним колекцію з близько десятка сортів, у яких були згадані вже берноти.
Варто було б перевірити наявність бернот і в “кролевецької яблуні”. Адже, наявність бернот якраз і свідчитиме про можливість самовідтворення яблуні з її гілок і пояснює утворення феномену “дерева-саду”. Можна припустити, що гілки згаданої “кролевецької яблуні” під вагою плодів нахилились до землі, і тоді вони мали змогу укорінитися.
Можливо, саме так і сталося з “кролевецькою яблунею”. Хоча, це все ж таки моя гіпотеза.
Думаю, можна було б спробувати підсипати пагони “кролевецької яблуні” ґрунтом, і сподіватися в майбутньому на отримання кореневласного саджанця яблуні “Кролевецька”.
І можу порекомендувати розвідки вітчизняного дослідника з цього питання:
1) Чупринюк В. Я. Коренегенез в селекції яблуні домашньої // Посадковий матеріал для інтенсивних садів. Варшава. 1994. С. 71—72.
2) Чупринюк В. Я. Селекція яблуні на коренегенез // Послідовники Л. П. Симиренка — садівництву України. Зб. наук. праць до 140-річчя Л. П. Симиренка. Черкаси. 1995. С. 22—31.)
Ми вдячні Володимиру Павловичу Майбороді за його компетентний коментар, але повернемося до конкурсу. Голосування триває до 28-го лютого! Діліться з друзями та поширюйте інформацію! https://www.treeoftheyear.org/uk/vote
Спільними зусиллями допоможемо, щоб про унікальну яблуню-колонію з Сумщини дізнався весь світ!