ВІТЧИЗНЯНА МАРАКУЯ

527

Плодовий страстоцвіт в Україні

У тропіках і субтропіках Америки Азії та Австралії ростуть численні види Passiflora, або страстоцвіту (англ.passionfruit, фр. — grenadille, рос. страстоцвет, порт. — maracujá). Частіше за все це багаторічні трав’янисті ліани, зрідка кущі й дерева. Багато з них здавна культивуються та активно використовуються селекціонерами. Серед видів Passiflora є доволі багато високодекоративних рослин з красивими листками і великими, дивовижними, витонченими, складної і навіть фантастичної форми квітками різних кольорів і відтінків. А серед декоративних видів страстоцвіту найбільше розповсюдження отримала красива і невибаглива пасифлора блакитна (P. coerulea), відома також ж як «кавалерська зірка».

Страстоцвіт їстівний з плодами

Passiflora використовується також і як лікарська рослина, наприклад, відомий заспокійливий засіб Ново-Пасит (Novo-Passit) виготовляється з зеленої маси страстоцвіту криваво-червоного  (P. incarnata).  У деяких видів Passiflora плоди їстівні; плодові Passiflora в промислових масштабах вирощується в Південній Америці, Південній і Південно-Східній Азії, Австралії, США та країнах Середземномор’я. Селекціонерами виведені врожайні сорти пасифлор, які надійно плодоносять і дають плоди високих смакових якостей, мають цінність для переробки. Серед плодових культур найбільше розповсюдження отримав  страстоцвіт їстівний (P. edulis), Плоди цього виду мають 5-8 см в діаметрі, а масою досягають 100 грамів, окрас стиглих плодів – жовтий або бордовий (різних відтінків). У них достатнього щільна шкірка, що дозволяє транспортувати їх без значних ушкоджень і зберігати протягом декількох місяців. У середині плоду помаранчево-жовта, за консистенцією подібна до желатину і дуже соковита м’якуш, яка має дуже приємний аромат та численне насіння.

Плоди страстоцвіту їстівного

Плоди страстоцвіту споживаються як у свіжому вигляді, так і йдуть на переробку. Найширше вони використовуються для виготовлення соків, але також  застосовуються для виробництва йогуртів, морозива, джемів, желе тощо. Невелике додавання дуже ароматного соку Passiflora істотно підвищує якість продукції з плодів, які мають слабо виражений аромат.

У залежності від ступеню стиглості й сорту, на смак плоди можуть бути кислими або приємно кисло-солодкими, з гарним співвідношенням солодкості та кислоти. Найбільш насиченого і вираженого смаку плоди страстоцвіту їстівного набувають після того, як певний час полежать і стають зморшкуватими. Багато мешканців України куштували їх під час закордонних туристичних поїздок, але все частіше їх можна придбати і в українських супермаркетах під назвою “маракуя”.

Маракуя – плід деяких тропічних ліан роду Passiflora,  що вирощуються в промислових масштабах. Назва походить з мови тупі-гуарані – корінного населення Південної Америки, одного з основних регіонів поширення цієї рослини.

 Слід, однак, зазначити, що плоди маракуї, як і багатьох інших рослин, задля надійного транспортування зривають недозрілими і саме такими вони потрапляють до торговельних мереж, тому повної солодкості вони не набирають і справжнього їх смаку покупець зазвичай не відчуває.

Плоди страстоцвіту криваво-червоного в розрізі

Справжній смак та інші властивості маракуї пізнали ті, хто вже успішно вирощує її в Україні. Страстоцвіт їстівний садівники-аматори вирощують як пересадочну культуру. Рослини висаджують у сади весною, влітку вони квітнуть і зав’язують плоди, восени встигають дозрівати і потім достатньо довго зберігаються в лежанні. Passiflora edulis витримує лише незначні приморозки, і перезимувати в Україні вона не здатна. Тому влітку  з ліан нарізають живці, укорінюють їх (живці страстоцвіту їстівного як і багатьох інших видів Passiflora, добре укорінюються), а восени і взимку зберігають отримані компактні саджанці вдома, і весною знов висаджують в сад. Українські садівники успішно вирощують врожайні і смачні сорти страстоцвіту їстівного, зокрема, добре зарекомендували себе сорти ‘Роланд’ і ‘Фредерік’. Ще придатнішим для вирощування в українських садах є страстоцвіт криваво-червоний та його гібриди.

Квітка страстоцвіту їстівного

Це одна з найпівнічніших та  холодостійких видів Passiflora ,  яка походить з Північної Америки. На відміну від страстоцвіту їстівного його трав’янисті пагони однорічні і на зиму відмирають, а весною знову відростають від кореня. Тому страстоцвіт криваво-червоний вирощувати легше, ніж інші види/або старстоцвіт їстівний. Його не треба вирощувати, як пересадочну культуру, достатньо восени й до весни зберегти  (в холодному місці у зволоженого піску) відрізки коренів, від яких весною підуть пагони. Вони в тому ж році будуть квітнути й давати плоди.

Більш того страстоцвіт криваво-червоний встигає заквітнути і восени дати стиглі плоди,  навіть якщо посіяти насіння весною на розсаду і висадити розсаду в сад наприкінці весни (майже так, як вирощуються помідори), що ще більше полегшує її агротехніку. Селекціонерами виведені скоростиглі, великоплідні і врожайні сорти і форми страстоцвіту криваво-червоного з плодами високих смакових якостей. Значних успіхів в цьому досяг відомий український селекціонер Ігор Лянний.

Плоди страстоцвіту криваво-червоного

Створені ним форми  страстоцвіту криваво-червоного ‘Мирабела’ та ‘Кароліна’ отримали високу оцінку українських садівників. Ігор Лянний також здійснив схрещування P. incarnata з P. edulis, P. cincinnata, P. tucumanensis, що мають їстівні плоди  і отримав перспективні гібриди: ‘Карамель’, ‘Інтуку’, ‘Джамбо’, ‘Гринго’, ‘Інтуку Максі’, ‘Сапфір’, які  рано дозрівають і мають плоди високої якості, а також  декоративні: ‘БлюСтар’ і ‘Сапфір Максі’. Українські селекціонери й аматори “вітчизняної маракуї” діляться досвідом у створеній ними Фейсбук-групі “Пасифлора в Украине”.

236 грамів соку свіжих плодів (приблизно одна  склянка) страстоцвіту їстівного  містять: вітаміну С – 36 % добової норми для дорослої людини; харчових волокон – 42 %; вітамінів групи В -11 %, ніацину (нікотинової кислоти) – 10 %; заліза -12 %;і фосфору -10%.

Плоди страстоцвіту їстівного в розрізі

Дивно, але цю тропічну культуру вдається вирощувати в Україні у відкритому ґрунті, вона урожайна, дуже скороплідна (плодоношення в рік посіву / посадки), дає смачні і корисні плоди, які можуть досить довго зберігатися, а також перероблятися і використовуватися  у різних видах харчових продуктів. Все це робить її перспективною й для промислового вирощування.

Сергій Моісєєв,

 фото І.Лянного та В.Бушнєва.