ВІТЧИЗНЯНА МАРАКУЙЯ

129

Плодова пасифлора в Україні

У тропіках і субтропіках Америки Азії та Австралії ростуть численні види дивовижної рослини – пасифлори (англ.passionfruit, фр. — grenadille, рос.страстоцвет, порт. — maracujá). Частіше за все це багаторічні трав’янисті ліани, зрідка кущі і дерева. Багато з них давно культивуються та активно використовуються селекціонерами. Серед пасифлор є доволі багато високодекоративних рослин з красивим листям і великими, дивовижними, витонченими, складної і навіть фантастичної форми квітами, різних кольорів і відтінків. А серед декоративних видів пасифлори найбільше розповсюдження отримала красива і невибаглива пасифлора блакитна (P. coerulea), відома також ж як «Кавалерська зірка».

Пасифлора едуліс з плодами

Пасифлора використовується також і як лікарська рослина, наприклад, відомий заспокійливий засіб Ново-Пасит (Novo-Passit) виготовляється з зеленої маси пасифлори інкарнатної (P. incarnata). У деяких видів пасифлори плоди їстівні; плодові пасифлори в промислових масштабах вирощується в Південній Америці, Південній і Південно-Східній Азії, Австралії, США та країнах Середземномор’я. Селекціонерами виведені врожайні сорти пасифлор, які надійно плодоносять і дають плоди високих смакових якостей, мають цінність для переробки. Серед плодових культур найбільше розповсюдження отримала пасифлора едуліс (P. edulis), також її називають пасифлора їстівна. Плоди цього виду мають 5-8 см в діаметрі, а масою досягають 100 грамів, окрас стиглих плодів – жовтий або бордовий (різних відтінків). У них достатнього щільна шкірка, що дозволяє транспортувати їх без значних ушкоджень і зберігати протягом декількох місяців. В середині плоду помаранчево-жовта, за консистенцією подібна до желатину і дуже соковита м’якоть, яка має дуже приємний аромат та численне насіння.

Плоди пасифлори едуліс

Плоди пасифлори споживаються як у свіжому вигляді, так і йдуть на переробку. Найбільш широко вони використовуються для виготовлення соків, але також застосовуються для виробництва йогуртів, морозива, джемів, желе тощо. Невелике додавання дуже ароматного соку пасифлори істотно підвищує якість продукції з плодів, які мають слабо виражений аромат.

У залежності від ступеню стиглості і сорту, на смак плоди можуть бути кислими або приємно кисло-солодкими, з гарним співвідношенням солодкості та кислоти. Найбільш насиченого і вираженого смаку плоди пасифлори едуліс набувають після того, як певний час полежать і стають зморшкуватими. Багато мешканців України куштували їх під час закордонних туристичних поїздок, але все частіше їх можна придбати і в українських супермаркетах під назвою “маракуйя”.

Маракуйя́ – фрукт, плід деяких тропічних ліан роду пасифлор, що вирощуються в промислових масштабах. Назва походить з мови тупі-гуарані – корінного населення Південної Америки, одного з основних регіонів поширення цієї рослини.

Слід, однак, зазначити, що плоди маракуйї, як і багатьох інших рослин, задля надійного транспортування зривають недозрілими і саме такими вони потрапляють до торговельних мереж, тому повної солодкості вони не набирають і справжнього їх смаку покупець зазвичай не відчуває.
Плоди пасифлори інкарнатної в розрізі

Справжній смак та інші властивості маракуйї пізнали ті, хто вже успішно вирощує її в Україні. Пасифлору едуліс садівники-аматори вирощують як пересадочну культуру. Рослини висаджують у сади весною, влітку вони квітнуть і зав’язують плоди, восени встигають дозрівати і потім достатньо довго зберігаються в лежанні. Пасифлора їстівна витримує лише незначні приморозки, і перезимувати в Україні вона не здатна. Тому влітку з ліан нарізають живці, укорінюють їх (живці пасифлори едуліс як і багатьох інших видів пасифлора, добре укорінюються), а восени і взимку зберігають отримані компактні саджанці вдома, і весною знов висаджують в сад. Українські садівники успішно вирощують врожайні і смачні сорти пасифлори епуліс, зокрема, добре зарекомендували себе сорти Роланд і Фредерік. Ще більш придатною для вирощування в українських садах є пасифлора інкарнатна (інкарнат) та її гібриди.

Квітка едуліса

Це одна з найпівнічніших та холодостійких пасифлор, яка походить з Північної Америки. На відміну від пасифлори едулісїї, трав’янисті пагони однорічні і на зиму відмирають, а весною знову відростають від кореня. Тому інкарнату вирощувати легше, ніж едуліс. Її не треба ростити, як пересадочну культуру, достатньо восени і до весни зберегти (в холодному місці у зволоженого піску) відрізки коренів, від яких весною підуть пагони. Вони в тому ж році будуть квітнути і давати плоди.

Більш того, пасифлора інкарнатна встигає заквітнути і восени дати стиглі плоди, навіть якщо посіяти насіння весною на розсаду і висадити розсаду в сад наприкінці весни (майже так, як вирощуються помідори), що ще більше полегшує її агротехніку. Селекціонерами виведені скоростиглі, великоплідні і врожайні сорти і форми інкарнати з плодами високих смакових якостей. Великих успіхів в цьому досяг відомий український селекціонер Ігор Лянний.

Плоди пасифлори інкарнатної

Створені ним сорти пасифлори інкарнатної Мирабела та Кароліна отримали високу оцінку українських садівників. І. Лянним також здійснено схрещування пасифлори інкарнатної з іншими видами плодових пасифлор – едуліс, тукуманензис, цинцинната тощо, і отримані дуже перспективні гібриди: Карамель, Інтуку, Джамбо, Гринго, Інтуку Максі, Сапфір – вони рано дозрівають і мають плоди високої якості, а також декоративні: БлюСтар і Сапфір Максі. Українські селекціонери і аматори “вітчизняної маракуйї” діляться досвідом у створеній ними Фейсбук-групі “Пасифлора в Украине”.

Енергетична цінність: 236 грамів соку свіжих плодів пасифлори едуліс містять: вітаміну С – 36% добової норми для дорослої людини; харчових волокон – 42%; вітамінів групи В -11 %, ніацину (нікотинової кислоти) – 10%; заліза -12 %;і фосфору -10%.
Плоди пасифлори едуліс в розрізі

Дивно, але факт: пасифлора – тропічна плодова культура, яка може рости у відкритому ґрунті України, урожайна, дуже скороплідна (плодоношення в рік посіву / посадки), дає смачні і корисні плоди, які можуть досить довго зберігатися, а також перероблятися і використовуватися у різних видах харчових продуктів. Все це робить її перспективною і для промислового вирощування.

Сергій Моісєєв,
фото І.Лянного та В.Бушнєва