Профільні науковці занепокоєні зміною умов державної реєстрації нових сортів суниці, які запровадило Мінагрополітики

905
Вітчизняні науковці, що спеціалізуються на науковому супроводі сучасного товарного ягідництва і ягідного розсадництва в Україні, не поділяють рішення про включення суниці до переліку родів і видів, сорти яких проходять кваліфікаційну експертизу в установах мережі Українського інституту експертизи сортів рослин, що знаходиться у відомчому підпорядкуванні Мінагрополітики.

Леся Каделя, спеціально для Ukrsadprom.org

Нещодавно до асоціації «Укрсадпром» звернувся представник плодорозсадника, що виробляє ліцензований садивний матеріал ягідних культур, зокрема й суниці садової. Причиною звернення став наказ № 387, який Мінагрополітики прийняло 25 листопада 2021 року — документ зобов’язав заявників — селекційні компанії та розсадницькі господарства, які вносять нові сорти суниці в Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі — Реєстр), проводити 2–3-річну експертизу нового сорту на відмінність, однорідність і стабільність саме на українських дослідних станціях.

Як зазначив представник розсадницького господарства, унаслідок дії цього наказу українським виробникам ягідної продукції в найближчі 3–4 роки доведеться забути про нові сорти суниці, оскільки сорт допускається до обігу лише після завершення процесу його реєстрації в країні, а остання відтепер триватиме утричі довше та коштуватиме селекціонеру значно дорожче.

Фахівці галузі стверджують, що така новація повертає механізм реєстрації нових сортів рослин на старі рейки, коли сорти обов’язково мали проходити кваліфікаційну експертизу в установах мережі колишньої Держсортослужби, функції якої нині виконує Український інститут експертизи сортів рослин, що перебуває у відомчому підпорядкуванні Міністерства аграрної політики і продовольства України.

Для того, щоби докладно оцінити наслідки новації, яку Мінагрополітики запроваджує в Україні завдяки наказу № 387, асоціація «Укрсадпром» звернулася за роз’ясненнями до представника ІС НААН України — науковця Олександра Ярещенка — заступника директора з наукової роботи Інституту садівництва, кандидата сільськогосподарських наук, селекціонера по ягідних культурах.

Нижче подаємо повний текст відповіді науковця:

«Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН, кандидат сільськогосподарських наук, селекціонер по ягідних культурах:

Коментар до наказу Мінагрополітики від 25.11.2021 р. № 387.

Ситуація з включенням суниці садової до переліку родів і видів, сорти яких проходять кваліфікаційну експертизу на придатність сорту до поширення та відмінність, однорідність і стабільність як мінімум, викликає чимало запитань. Позиція Інституту садівництва НААН, як найбільшого Заявника сортів суниці садової вітчизняної селекції у Держреєстрі сортів рослин, полягає в тому, що подібним рішенням повинні передувати обговорення і обґрунтування їх необхідності чи доцільності. До таких обговорень повинні залучатися існуючі заявники сортів конкретного виду та провідні профільні науково-дослідні установи. Адже заявники мають бути впевнені у наявності необхідного матеріально-технічного і, особливо, висококваліфікованого кадрового забезпечення сортодослідних установ, які виконуватимуть цю роботу, адже заявники її оплачують. Саме відсутність спеціалістів-сортознавців та хронічне недотримання технології вирощування багаторічних культур під час їх кваліфікаційної та ВОС-експертизи в тодішній системі Держсортовипробування обумовило на початку 2000-х прийняття рішення про реєстрацію сортів за даними заявника. Це означало, що заявник або виконує дослідження на власній науково-дослідній базі силами своїх фахівців-селекціонерів (як це відбувається в установах Національної академії аграрних наук України, й Інституту садівництва НААН зокрема), або надає офіційні результати досліджень, отримані фаховими установами в інших країнах–членах UPOV, бажано зі схожими кліматичними умовами. Такий підхід в рази прискорював державну реєстрацію сорту, дозволяв уникнути вищеописаних ризиків та надавав швидкий і прогнозований доступ вітчизняних виробників до захищених й офіційно дозволених для поширення новинок сортименту. Украй важливим для заявників у цьому контексті є також питання гарантій унеможливлення потрапляння досліджуваних зразків до третіх осіб (шляхом викрадення чи свідомої передачі). Швидше за все, наша установа буде ініціювати звернення до Мінагрополітики України з проханням надати обґрунтування по даному рішенню з подальшим його обговоренням та переглядом.»