У найближчі кілька років нові сорти суниці садової для вітчизняних виробників ягід стануть недоступними

794
Внесення суниці до переліку культур, яким для української реєстрації нового сорту  необхідно буде саме в Україні проводити сортову експертизу на відмінність, однорідність і стабільність, кардинально обмежить прогрес виробництва плодів суниці у спеціалізованих вітчизняних господарствах.

Леся Каделя, спеціально для Ukrsadprom.org


Принаймні у найближчі два роки нові сорти суниці садової стануть недоступні для вітчизняних виробників ягідної продукції, оскільки Міністерство аграрної політики та продовольства України своїм наказом № 387 від 25.11.2021 року включило суницю до переліку культур, яким, для реєстрації нових сортів в Україні, потрібно протягом 2–3-х сезонів проводити перевірку на відмінність, однорідність і стабільність.

Як зазначають експерти, раніше, до запровадження наказу № 387 від 25.11.2021 р., Міністерство аграрної політики та продовольства приймало інформацію, надану заявником за результатами тестування нових сортів плодово-ягідних культур, включно з суницею садовою, якщо її виконано у країнах-членах міждержавного об’єднання UPOV (Union internationale pour la Protection des Obtentions Vegetales — Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин). Членство України у цьому міждержавному об’єднанні розпочалося 1995 року й триває понині.

Про те, які наслідки наказ №387 принесе товарному виробництву суниці в Україні, читачам Ukrsadprom.org розповів Олег Босий, власник та керуючий партнер ТОВ «Фрутек» — провідного вітчизняного плодорозсадника, що спеціалізується на товарному виробництві садивного матеріалу ягідних культур. Нижче — пряма мова фахівця:

«Для реєстрації та захисту нового сорту рослини заявник має довести, що сорт-кандидат є відмінним, однорідним і стабільним. Тобто, селекціонеру необхідно замовити та оплатити досить складну та тривалу експертизу, яка проводиться незалежним, акредитованим органом — спеціалізованою дослідною станцією.

Для плодово-ягідних культур експертиза на відмінність, однорідність і стабільність (ВОС-експертиза — ред.) триває від 2–3 (для суниці садової) до 4-х і більше років (для кущових ягідних та плодових культур).

Як правило, країни-члени UPOV визнають експертизу, яку вже провів компетентний орган іншої країни-члена UPOV, і це значною пришвидшує вихід нових сортів на ринок.

Для реєстрації сортів плодово-ягідних культур в Україні заявнику також, ще донедавна, було достатньо подати інформацію про результати відповідного тестування та сплатити невеликий збір за обробку цієї інформації фахівцем Українського інституту експертизи сортів рослин.

Так, за дорученням селекціонерів, ми надавали Інституту експертизи сортів рослин офіційний звіт про результати перевірки на відмінність, однорідність і стабільність, яка вже проводилася в Німеччині, Польщі чи Канаді (тобто, у країнах з подібним кліматом). За таких умов реєстрація нового сорту, з моменту подачі заявки до появи нового сорту в Реєстрі, займала лише рік-півтора.

Однак нещодавно, за невідомих причин і без попередження, Міністерство сільського господарства та продовольства України включило суницю садову до списку культур, які мають проходити повторну перевірку на вітчизняних дослідних станціях. До цього в згаданому переліку були лише зернові та овочеві культури. Тобто сьогодні суниця садова є єдиною багаторічною культурою в цьому списку.

Що це означає для вітчизняних виробників — здогадатися нескладно — у найближчі 3–4 роки нашим фермерам потрібно буде забути про нові сорти суниці садової. Адже формально сорт допускається до обігу лише після завершення процесу його реєстрації, яка відтепер триватиме утричі довше, а кваліфікаційна експертиза сорту також коштуватиме селекціонеру значно дорожче.

Імпортувати садивний матеріал нових сортів, які ще не внесені до Реєстру, в Україну теж не дозволяється, тому очікуємо, що місце легальних імпортерів знову займуть контрабандисти…

Зрозуміти причини такого ускладнення реєстрації для нових сортів найбільш поширеної в Україні ягідної культури — суниці садової, досить складно. Адже новий сорт у товарному ягідництві — це, як правило, вища продуктивність, товарність чи стійкість плантації до хвороб. Тобто, швидкий доступ до новітніх селекційних досягнень надає товаровиробникам ягід конкурентну перевагу на ринку, також і на експортному.

Для вітчизняних розсадників нововведення, яке ускладнює реєстрацію сортів суниці садової, є сумною новиною, адже після реєстрації сорт має пройти ще й ланцюжком розмноження, від вихідного та базового до сертифікованого матеріалу, і ці процеси додатково займуть ще щонайменше 2–3 сезони. Іншими словами, з моменту подачі заявки на реєстрацію сорту в Україні до пропозиції придбати сертифікований садивний матеріал цього сорту у вітчизняному розсаднику пройде щонайменше 6–8 років. Малоймовірно, що такі перспективи когось зацікавлять.

Звісно, таке нововведення додасть роботи вітчизняним дослідним станціям. Та якщо врахувати, що в Україні відсутні фахівці з реальним досвідом проведення ВОС-експертизи суниці садової, а також відсутні необхідні для цього референтні колекції відомих сортів, 2–3 сезони повторного тестування можуть виявитися ще досить оптимістичним прогнозом очікування.

Селекціонери з Великої Британії, США, Італії та інших країн, з якими ми працюємо, не готові до таких змін правил гри та, наразі, призупиняють реєстрацію в Україні своїх нових сортів.»