Сергій Лебедєв: Програма відшкодування збитків підприємствам, постраждалим від агресії – це «знак віри» держави у швидке відновлення українських садів

147

____________________________________________

Довідка: 

Компанія ТОВ “ХФК” зареєстрована 16.02.2012 

Адреса: Україна, Харківська обл.,

Чугуївський р-н, село Коробочкине,

Керівник: Лебедєв Сергій Сергійович 

____________________________________________

Зрозуміло, що ніхто не міг припустити, що у ХХІ у столітті у самому центрі Європи – на території України, відбуватимуться військові дії. Але, що сталося, те сталося. І зараз просто необхідно жити та працювати у запропонованих обставинах, щодня реагуючи на ситуацію, що складається.

Про те, чи є майбутнє у садів Лівобережної України, ми вирішили поговорити з директором Харківської фруктової кампанії Лебедєвим Сергієм Сергійовичем.

Кор: Ми знаємо, що Харківська фруктова компанія була зареєстрована у 2012 році. Яких результатів ви досягли до 24 лютого цього року?

Сергій Лебедєв:  Харківська фруктова компанія розташована у Чугуївському районі Харківської області. За час свого існування підприємство висадило яблучний сад трохи більше ніж на 59-ти гектарах. За півтора кілометри від саду ми вибудували та обладнали високотехнологічне фруктосховище з технологією регульованого газового середовища, яке дозволяє зберігати яблука в охолодженому стані.

Ми займаємося вирощуванням, зберіганням та продажем яблук. До війни вибудували міцні зв’язки з багатьма клієнтами по Україні: з усіма великими супермаркетами, магазинами, рітейлами Харківської, Луганської. Донецької області, почали співпрацювати з Полтавою. Через українських трейдерів відправляли яблука на експорт до Європи та Близького Сходу. Цього року вийшли на прямє постачання до Білорусі: наприкінці січня – початку лютого 2022 року відвантажили партію яблук.

Кор: Які сорти яблук ви вирощуєте та, відповідно, зберігаєте?

Сергій Лебедєв:  Основний масив саду висаджувався у 2013 – 2014 роках приблизно по 25 гектарів. У 2017 році ми здійснили свіжішу посадку яблунь ще на 8 гектарах.

На сьогоднішній день, яблука як айфони – селекція щороку виводить нові сорти, підсилюючи їх різні властивості: приємне забарвлення, солодкість, м’якість та одночасну з нею хрусткість, привабливу форму, супротив хворобам, стресостійкість тощо.

На даний момент ми вирощуємо 7 сортів яблук: Фуджі, Голден, Ред Делішес, Симиренко, Піново, Гала + , Принц. Звичайно ж ми працюємо з найрейтинговішими сортами, які користуються популярністю як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.

Кор: Як і де ви їх зберігаєте? Хотілося докладніше дізнатися про фруктосховище, тим більше що воно у вас високотехнологічне.

Сергій Лебедєв:  Наше підприємство є одним із найбільших у своєму сегменті на Лівобережній Україні. І це, зокрема, завдяки тому, що ми разом з інвесторами вклалися в фруктосховище з регульованим газовим середовищем. Перша його секція була побудована в 2015-м році, друга здана в експлуатацію у 2016-му. Сховище складається із 12-ти камер по 160 тонн кожна. Загалом розраховано на 2000 тонн яблук.

Зберігання овочів та фруктів із застосуванням регульованого газового середовища – це голландська технологія.

Щоб було зрозуміло, спеціально розроблена технологія дозволяє підтримувати для кожного виду фруктів свої показники температури, вологості, насиченості етиленом, киснем та вуглекислим газом у спеціальних сховищах. Таким чином, регульоване газове середовище дозволяє максимально довго зберегти смак, аромат, товарний вигляд і харчову цінність плодів, у нашому випадку, яблук.

Кор: Скажіть будь ласка, у якому стані зараз знаходиться ваше фруктосховище?

Сергій Лебедєв:  У ніч із 23 на 24 лютого розпочалися військові дії росії проти України. Наш сад розташований у Чугуївському районі Харківської області – наразі це безпосередня зона воєнних дій. У перші дні все навколо гриміло, люди страждали, було незрозуміло що воно і як. І наше підприємство призупинило роботу.

У перший же тиждень у село Коробочкине (безпосереднє розташування саду та фруктосховища) на розвідку вже заїжджали окупанти. Територія саду та саме сховище не залишилася ними непоміченими.

16 березня був перший приліт на територію холодильника, але ні МНС, ні поліція на той момент не могли виїхати на місце події, бо військові росіяни вели активний обстріл села та прилеглих територій. Тому, на той момент, лише з коротеньких відео та зі слів мешканців села та волонтерів, я намагався зрозуміти у якому стані знаходиться холодильник. Висновок можна було зробити такий: Наше високотехнологічне фруктосховище перетворилося на звичайний сарай. Електрики там не було – удар по підстанції зробив свою страшну справу. А від того, що снаряд вибухнув у безпосередній близькості від сховища, будівлю нахилило вибуховою хвилею, хоча, на той момент, вона ще залишалася відносно цілою.

8 квітня був ще один приліт. І це вже було пряме попадання до будівлі фруктосховища – стався спалах. Поруч зі сховищем були розташовані дерев’яні контейнери, вогонь перекинувся і на них. Однак, як тільки перша машина МНС приїхала гасити пожежу, знову розпочався обстріл. Ризикувати життям бійців ніхто не став, і машині МНС довелося виїхати. Загалом усе це горіло три дні.

Після цього поліції вдалося виїхати на місце події. Вони зафіксували факт правопорушення, зробили фото та передали всі дані СБУ. Зараз порушено кримінальну справу.

Кор: Зрозуміло, що таке велике підприємство обслуговує багато техніки у якому стані вона зараз?

Сергій Лебедєв:  Завдяки волонтерам вдалося кілька тракторів висмикнути з території підприємства до Харкова. Решта техніки залишалася в будівлі холодильного фруктосховища. Крім обладнання, яке контролює температурний та всі інші режими холодильника, всередині розташовувалась сортувальна лінія. Згідно з технологією, в такому приміщенні можна працювати тільки електрокарами. Це сховище обслуговували два такі автомобілі, вартістю близько 28.000 євро кожен. Враховуючи пряме влучення та триденну пожежу, розумію, що цього обладнання вже немає.

Кор: Як себе почувають яблуні, Вам відомий стан саду?

Сергій Лебедєв:  Наразі нічого остаточно неможливо сказати, але однозначно сад частково постраждав. Поки що ми просто чекаємо, коли можна буде потрапити на його територію і побачити все на власні очі.

Минулого сезону ми зібрали і заклали на зберігання 1 600 тонн яблук. І це не межа – сад у самому розквіті – у нього великий потенціал. Розраховували на великий урожай цього року.

Наприкінці серпня вже мають дозріти ранні сорти яблук. Люди вже хочуть повернутись додому і їм потрібна робота. І робота може бути саме там, у саду. Робота, яка подобається і яка всіх прогодує.

Кор: Що з колективом підприємства та де він зараз?

Сергій Лебедєв:   Усі наші співробітники живі. Більшість із них проживала у селі Коробочкине. З перших днів війни звідти розпочалася евакуація населення. На сьогоднішній день усі працівники перебувають в Україні та проживають у Харківській та Полтавській областях. Деяким мені вдалося допомогти із розміщенням.

До війни на підприємстві працювало близько 30 постійних співробітників, а на час збирання врожаю ми залучали додаткові сили. Тож іноді колектив налічував до 100 осіб. 

Кор: У будь-якому випадку кожен бізнесмен дивиться в майбутнє. Як оцінюєте свої перспективи?

Сергій Лебедєв:  Сьогодні це найважливіше питання. До війни нам вдалося створити одне з найпотужніших підприємств у Харківській області. Тоді, на початковому етапі, інвестори вклали в нього всю душу та всі гроші. І коли постає питання про відновлення, то відповідь однозначна: «Якщо не буде державної допомоги, то держава не вірить у розвиток цих територій, і отже ніяких приватних інвестицій не буде».

Тому однозначно потрібна програма допомоги подібним компаніям – програма відшкодування реальних збитків. Тому насамперед, ми сподіваємось на допомогу держави.

Зрозуміло, що поки йдуть воєнні дії, навряд чи можна говорити про якісь компенсації, але ми сподіваємося, що настане мир або довгострокове перемир’я. І тоді дуже швидко мають запрацювати ці державні програми. А отже, вже зараз необхідно детально продумати всі механізми.

Зараз у зоні бойових дій опинилася не лише наша компанія, але й багато інших, які займаються вирощуванням не лише фруктів, а й ягід та овочів. З матеріальної точки зору ці підприємства розорені. Але є досвід ведення успішного бізнесу, є бажання працювати, знову відбудувати компанію (у прямому та переносному сенсах). Тож ситуація, що склалася, не є одиничною, вона типова. Всі ми спілкуємося між собою і маємо побажання до розробників такої програми:

– все має бути максимально прозорим, чітким і зрозумілим (як механізм оцінки збитків, так і механізм їх відшкодування)

– названі конкретні люди (з телефонами та e-mail адресами), в обов’язки яких буде входити роз’яснення та максимальна допомога у зібранні усього пакету необхідних документів.

Кор: Ви вже склали список втрат вашого підприємства та про яку суму збитків йдеться?

Сергій Лебедєв:  Зрозуміло, що на місці, коли ми матимемо прямий доступ на територію підприємства, буде все значно зрозуміліше. Але ви й самі бачите за фотографіями масштаб втрат. В першу чергу це саме фруктосховище з регульованим газовим середовищем з відповідним обладнанням, електрокари, що обслуговують його та сортувальна лінія. Як я вже казав, деяку техніку для роботи в саду поки що вдалося врятувати. Але ще й дерева у саду пошкоджені.

Якщо підбивати підсумок і говорити про ринкову вартість, то виходить сума близько півтора мільйона доларів.

Я вам скажу, що в мене хороша кредитна історія, і мені вже зараз дзвонять співробітники різних банків України з пропозицією взяти кредит, але коли дізнаються, що земля знаходиться в зоні бойових дій, то вибачаються і відмовляють. Тому виходить якісь зачароване коло.

Хочу ще раз наголосити, програма відшкодування збитків підприємствам, які постраждали внаслідок військових дій, – це «знак віри» держави у перспективність цих територій. І доки ми такого знака не отримаємо, то жоден інвестор з України не вкладе в цю територію ні гривні, ні долара.

Кор: Прикра ситуація. Абсолютно згодні з вами, що програму необхідно розробляти прямо зараз, шукати зарубіжних інвесторів для її якнайшвидшого здійснення. 

Сергій Лебедєв: Саме так…

Корр.: Нещодавно ви написали заяву на вступ до Асоціації «Укрсадпром». Які ваші сподівання і очікування від приєднання до цього об’єднання садівників?

Сергій Лебедєв:  Я відразу відчув підтримку керівництва Асоціації, як тільки ми долучились до неї. А в ці складні місяці  наша взаємодія з партнерами по об’єднанню і з  правлінням Асоціації набуває  нової якості. Завдяки Асоціації  про  збитки, які заподіяла нашому підприємству та іншим господарством регіону війна, дізнається широкий загал.  І взагалі, незважаючи на  поки що не тривалу історію співпраці, можу стверджувати, що Асоціація це надійний партнер і посередник між такими, як ми, постраждалими  садівничими підприємствами і державою. І я сподіваюсь, як тільки запустять програми відшкодування збитків, Асоціація допоможе нам достукатись до відповідних кабінетів,  хоча знаю, що це буде нелегко.  Але без допомоги Асоціації і держави ми не зможемо відродитися

Редакція журналу “Українські сади” і керівництво Асоціації “Укрсадпром” активно спілкується з Міністерством аграрної політики України, з Аграрним комітетом Верховної Ради України, і  програма відшкодування збитків підприємствам, що знаходяться в зоні бойових дій, є одним з найважливіших питань у цьому діалозі. На жаль, поки що не можна сказати, що є суттєві успіхи у цьому спілкуванні і, що очікувана Програма запрацювала, але сподівання на спільне вирішення все ж таки є, і ми обов’язково плануємо розповісти на сторінках журналу, коли будуть відомості з офіційних джерел про початок реалізації цієї Програми.