Примусове виконання аграрних розписок: перший досвід на ринку

428

Підприємці з різних сегментів у своїй діяльності стикаються з труднощами, і агробізнес – не виняток. Більше того, сільське господарство пов’язане з низкою специфічних ризиків, таких, як погода, питання якості чи ціни продукції, логістичні обмеження тощо. З позиції фермерів – ці ризики впливають на загальний результат та можливість розвивати підприємство. З позиції кредиторів, це питання повернення своїх ресурсів, наданих фермерам у вигляді грошей чи товару на кредитних умовах. Аграрні розписки – це можливість для обох сторін працювати на взаємовигідних умовах, захистити свої права та почуватися впевнено. Зокрема, для кредиторів це реалізується через передбачену в законі «Про аграрні розписки» процедуру примусового виконання.

Позасудова процедура примусового виконання є однією з особливостей, що вирізняє аграрні розписки як інструмент фінансування та дозволяє кредиторам бути впевненими в поверненні своїх ресурсів у випадку, коли фермер не виконує зобов’язання. Цей механізм захищає права кредитора, та водночас його дія обмежується лише стягненням у межах предмету застави за конкретною розпискою, захищаючи цим самим і права фермера.

Процедура передбачає, що якщо фермер не виконав своїх зобов’язань за розпискою, вже з наступного дня по завершенні терміну виконання кредитор може отримати виконавчий напис нотаріуса та звернутися до виконавців для відкриття виконавчого провадження. Впродовж 7 днів виконавець повинен передати предмет застави (врожай) кредитору. Серед фінансових інструментів процедура примусового виконання аграрних розписок дозволяє кредиторам у найкоротші терміни отримати свої ресурси без звернення до суду. Тривалий час в Україні не було практичних випадків використання процедури на практиці, але навіть після багаторазового збільшення кількості розписок та важкого сезону 2018 року статистика залишається на користь надійності українських фермерів: примусове виконання було використане для менше ніж 1% від загальної кількості випущених розписок.

Наприкінці 2018-го та на початку цього року в рамках 5 аграрних розписок кредитори ініціювали процедуру шляхом звернення до нотаріуса для виконавчого напису. Для ринку це дуже важливий момент, оскільки теоретичні розробки вперше реалізовані на практиці. Перевірена ефективність та справедливість процедури може залучити нових кредиторів та зробити умови фінансування за розписками вигіднішими для всіх фермерів.

Появу перших випадків примусового виконання керівник Проекту IFC «Аграрні розписки в Україні» Хелен Фейрлемб пояснила людським фактором. «Новий інструмент кредитування працює дуже успішно. Значна більшість фермерів відповідально підходить до виконання своїх зобов’язань, оскільки дбає про власну репутацію та бізнес-перспективу. Але заразом інколи трапляються випадки, коли фермери не до кінця прораховують свої можливості розрахуватися за кредитами, особливо якщо сезон важкий. Таке буває в усіх країнах».

Власною думкою з цього приводу поділилася і приватний нотаріус із Харкова Лариса Манерко. Вона має велику практику роботи з аграрними розписками, тому добре знається на їх специфіці.

«Тривалий час не було невиконаних розписок. Навіть якщо траплялись якісь нештатні ситуації, кредитори та боржники завжди знаходили шляхи взаємодії. Якимось чином вирішували питання, розраховувалися один із одним, і все було гаразд. Механізм примусового виконання залишався незадіяним, тому сторони не знали, наскільки швидко, чітко та ефективно він працює», – зазначила вона.

Нещодавно у Лариси Манерко з’явився перший досвід здійснення виконавчого напису на невиконаній аграрній розписці. Влітку 2018 року цю розписку видало фермерське господарство з Чернігівщини постачальнику матеріально-технічних ресурсів. Передбачалося, що восени в якості погашення боргу кредитор мав отримати 3 тис. тонн кукурудзи. Однак зобов’язання, дані сільгоспвиробником, не були виконані.

Після низки безрезультативних переговорів з боржником кредитор був змушений звернутися до нотаріуса за виконавчим написом, як це передбачено чинним законодавством. Лариса Манерко напис зробила. Після цього справа була передана приватному виконавцю і той почав пошук заставного врожаю. Частина його вже знайдена та передана кредитору. Паралельно він веде переговори з фермером, в тому числі, і про штрафні санкції.

Чим загрожує ситуація, що склалася, чернігівському фермеру, який не виконав зобов’язань за аграрною розпискою? Лариса Манерко пояснює це наступним чином: «Мною внесений відповідний запис до Реєстру аграрних розписок. До того ж формується запис у Реєстрі рухомого майна, накладається заборона на відчуження майбутнього врожаю за цією розпискою. І вона не знімається доти, доки розписка не буде виконана. Тому кредитна історія для цього боржника буде, що називається, «виділена червоним». Виправити її буде складно, звичайно, і тепер цьому боржнику буде важче залучати ресурси зі сторони».

У Запорізькій області також склалася нестандартна ситуація з виконанням аграрної розписки. Кредитор видав під неї суму, еквівалентну 60 тис. доларів. Коли з’явилися проблеми з їх поверненням, він швидко отримав у нотаріуса виконавчий напис. Більше того, він знав, де знаходиться зерно, і тому виконавець зміг оперативно арештувати це зерно як предмет застави.

Не завжди ризики з виконання аграрних розписок могли прорахувати й самі кредитори. Так, на Львівщині дистриб’ютор надав кредит за аграрною розпискою місцевому господарству під заставу 500 тонн пшениці. При цьому він не врахував тієї обставини, що на той час господарство перебувало в стані судового процесу з іншим кредитором, оскільки не розрахувалося з ним за боргами. Невдовзі сам дистриб’ютор уже змушений був займатися вирішенням питання за отриманою аграрною розпискою.

Ще один кредитор надав позику під 2 фінансові розписки на Чернігівщині на загальну суму, еквівалентну 129,5 тис. доларів. Клієнт завчасно повідомив його, що в нього будуть проблеми з погашенням боргу, і тому попросив відстрочки платежу.  Кредитор пішов йому назустріч, але, на жаль, фермер так і не виконав перед ним своїх зобов’язань. Замість цього боржник спробував реалізувати заставний врожай за готівку, та в результаті повідомив, що з ним так і не розрахувалися. Кредитору нічого не залишалося, як подати на боржника до суду.

Ще одна аграрна розписка була передана до суду в зв’язку з завершенням терміну, впродовж якого кредитор може використати процедуру примусового виконання (1 рік з наступного дня після завершення терміну виконання розписки). Господарський суд Вінницької області вже пристав на захист кредитора. Він виніс рішення про задоволення його вимог. В результаті розписка була виконана частково, а решта боргу – пролонгована.

«Я б не назвала проблемні випадки роботи з аграрними розписками «казусом», – поділилася думкою Лариса Манерко. – Це – життя, це – практика. Переконавшись у тому, що механізм стягнення справді працює, у сільгоспвиробників не виникатиме бажання для невиконання аграрних розписок».

Значна роль в оперативному вирішенні конфліктних питань за аграрними розписками відводиться державним та приватним виконавцям. Їх діяльність визначається законами «Про аграрні розписки», «Про виконавче провадження», «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

«У цих нормативно-правових актах чітко прописані права та обов’язки виконавців, які орієнтовані винятково на виконання вимог закону та захист прав як кредиторів, так і аграріїв. З 2017 року в Україні окрім державних виконавців впроваджено інститут приватних. Це спрямовано на підвищення ефективності виконання рішень в країні, в тому числі, і за аграрними розписками», – прокоментував ситуацію заступник голови правління Всеукраїнського об’єднання приватних виконавців «ФАКТ», приватний виконавець округу м. Києва Анатолій Телявський.

На думку голови Ради приватних виконавців Київської області Михайла Трофименка, примусове виконання аграрних розписок – це вимушений захід, до якого вдається кредитор у разі невиконання боржником своїх зобов’язань. Дії виконавців спрямовані на розв’язання проблемних питань, пошук заставного врожаю, його повернення кредитору або реалізацію.

«Важливо розуміти, що ні приватний, ні державний виконавець не стягуватиме з боржника більше, ніж це передбачено відповідним договором за аграрною розпискою, – підкреслив він. – Єдине завдання виконавця – повернути кредитору його грошові кошти винятково законним шляхом. У свою чергу, лише дотримання боргових зобов’язань дозволить кредиторам продовжувати кредитувати виробників продукції сільського господарства. Це дуже важливо для України сьогодні».

Михайло Трофименко також є членом Всеукраїнського об’єднання приватних виконавців «ФАКТ». Ця громадська організація проводить роз’яснювальну роботу серед фермерів та їхніх потенційних кредиторів із тим, щоб сторони знали процедуру примусового виконання аграрних розписок і свої зобов’язання в цьому процесі, що дозволить прискорити отримання необхідного результату.

Михайло Трофименко радить тим кредиторам, які стикнулися з невиконанням аграрних розписок, діяти рішуче.

«Найголовніше в цьому процесі – оперативність. Необхідно негайно звертатися до нотаріусів за нотаріальним написом, після чого кредитор має право звернутися з заявою або до Державної виконавчої служби, або до приватного виконавця. Фактор часу у виконавчому провадженні відіграє вирішальну роль, адже недобросовісні боржники можуть встигнути реалізувати врожай або інше майно до початку виконавчого провадження. Механізм примусового виконання рішень в Україні справді працює, і ми доводимо це кожною фактично виконаною вимогою виконавчого документу», – додав він.

Випадки примусового виконання аграрних розписок залишаються поодинокими. І ринок вони не застали зненацька. Багато в чому це стало можливим завдяки Проекту IFC, який торік провів серію семінарів для кредиторів, нотаріусів та виконавців з тим, щоб вони знали, як діяти у випадку дефолту. Тепер ці знання стали в пригоді їм на практиці. Серед основних «уроків» для кредиторів із першого практичного досвіду примусового виконання експерти Проекту IFC відзначають наступне:

  1. Кредиторам варто планувати свою роботу, зокрема, бути готовими діяти на випадок невиконання розписки;
  2. Знати свого клієнта та моніторити предмет застави;
  3. Якщо фермер повідомляє про труднощі та неспроможність виконати зобов’язання, найліпший варіант – це поїхати та особисто зустрітися для переговорів;
  4. Аграрні розписки дозволяють діяти швидко і не варто втрачати таку можливість.

«Аграрна розписка – не панацея, – зазначила Хелен Фейрлемб. – Це інструмент, який ми старалися зробити сильнішим за всі решту. Ми прагнули, щоб завдяки йому відносини між позичальниками та кредиторами ставали більш передбачуваними, цивілізованими та прозорими. Всіх ризиків аграрна розписка не знімає, та практика нам уже довела, що цей інструмент працює ефективно».

Микола ЛУГОВИЙ,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»

Більше про аграрні розписки тут.

Список українських компанії, що надають продукцію на умовах аграрних розписок – за цим посиланням.