У складні часи є сенс звернутися до історії і подивитися на те, яким чином аналогічні проблеми вирішувалися або не вирішувались в минулому… Зараз Асоціація “Укрсадпром” готує до друку книгу Петра Вольвача, присвячену трагічній долі засновника українського промислового садівництва Володимира Симиренка, і в цій книзі багато місця приділено розсадництву, яке Симиренко вважав ключовою галуззю садівництва.
«…Розсадництво в Україні могло б стати потужною самостійною галуззю вітчизняного садівництва. Але цього через репресивну діяльність більшовицької системи та войовничість тамбовсько-козловських шовіністів не відбулося. Тож, садівнича наука в країні втратила цілу епоху», – цими словами з цієї книги Голова Асоціації “Укрсадпром” Олександр Матвієць відкрив онлайн-нараду, яка відбулася 25 вересня за участю представників розсадницьких господарств Асоціації і вчених НУБіП та УНУС з представниками Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП “Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції”. На цій нараді обговорювались як загальна проблематика, пов’язана з розсадництвом, так і конкретний випадок з відмовою ДП “Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції щодо виконання робіт із сертифікації одного з господарств Вінницької області.
Дуже шкода, що доля українського розсадництва, колись знищеного більшовиками, фактично повторюється. За останні два роки в Україні не сертифіковано жодного саджанця яблуні, а інші саджанці фруктових теж майже не сертифікуються, і це при тому, що в Україні діє грантова програма щодо створення нових насаджень, і українські садівники активно беруть участь в цій програмі і закуповують садивний матеріал.
Зокрема, більше мільярда гривень виділено господарствам, і вони їх витратили частково на садивний матеріал. Фактично весь він закуповувався за кордоном, тобто, декілька сот мільйонів гривень було виведено з України. В той час, коли запускається програма “Український кешбек”, українські садівники вимушені купувати закордонні саджанці. А замість того, щоб сприяти створенню сертифікованих розсадників, збільшенню кількості сертифікованого садивного матеріалу, ДП “Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції” нічим не допомагає господарствам, які вирішили зайнятися вирощуванням свого садивного матеріалу і сертифікувати саджанці, знаходячи лише формальні причини для відмови. Наприклад, незважаючи на заключений з цим підприємством договір про надання «послуги з проведення визначення сортових та посівних якостей садивного матеріалу та сертифікації садивного матеріалу» від 9 серпня 2024 року, розсадник отримав формальну відмову без конкретних зауважень, що підтвердили представники Міністерства аграрної політики та продовольства України.
За два місяці ані консультації з формування пакету документів, ані виїзду на розсадник, щоб побачити на власні очі садивний матеріал, так і не відбулося… І хоча розмову на нараді про конкретну ситуацію і стан розсадництва в цілому навряд чи можна назвати конструктивною, проблеми були озвучені і почуті. Тож, є привід сподіватися на те, що ситуація почне змінюватися на краще.
Принаймні Асоціація “Укрсадпром”, як запевнив її Голова Олександр Матвієць, буде продовжувати моніторити стан сертифікації плодових кудьтур, сприяти виходу розсадників з тіні в правове поле і домагатися зменшення бюрократичних перешкод для садівників, які вирішили зайнятися розсадництвом. Ми вважаємо що ситуацію з відсутністю сертифікованих саджанців, зокрема, яблуні протягом 2023 та 2024 років потрібно негайно виправляти.
