На підтримку, яку держава виділяє садівництву і ягідництву, зазіхають «інші суб’єкти» — посередники

281

Держава хоче компенсувати компаніям-посередникам, які не вирощують плодово-ягідної продукції, витрати на створення холодильників та переробних цехів. Ініціатором таких змін є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Галузеві об’єднання садівників таку новацію не схвалюють. Не погоджується з нею й Асоціація «Укрсадпром» — на думку її учасників новела не відповідає самій ідеї державної підтримки галузі.

Непокоїть українських садівників і те, що з призначеної для них програми у 2022 році ймовірно черпатимуть фінансову компенсацію також і фермери-овочівники.

Отже, детальніше про новації, які Мінагрополітики хоче з 2022 року запровадити в програму 2801350 «Підтримка садівництва, виноградарства і хмелярства».

На початку грудня 2021 року Міністерство аграрної політики та продовольства інформувало Асоціацію «Укрсадпром» про підготований проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників».

Однак суть згаданої законодавчої ініціативи не зовсім відповідає словам про державну підтримку у її назві. Експерти галузі переконані, що заплановані Мінагрополітики зміни негативно вплинуть на товаровиробників плодів.

Передусім, шкодитимуть новели, які заплановано внести до Статті 16-2 Закону «Про державну підтримку сільського господарства в Україні».

Дотепер об’єктів підтримки визначала сама назва статті 16-2 — «Державна підтримка виробників плодів, ягід, винограду, хмелю та аквакультури». Стаття визначала право на низку компенсацій від держави для виробників плодово-ягідної й овочевої продукції (а також хмелю), у разі коли вони займаються також і обробкою, переробкою та консервацією плодів.

Ішлося про компенсацію 50% вартості нового будівництва холодильників для зберігання самостійно вироблених плодів, ягід, столового винограду й овочів; компенсацію 50% вартості об’єктів із заморожування такої продукції; компенсацію 50% витрат з придбання ліній товарної обробки й переробки власноруч вирощених плодів на пюре, соки; компенсацію 50% вартості обладнання з переробки технічних сортів винограду на виноматеріали.

У разі ж, якщо запропоновану Мінагрополітики зміну буде прийнято, на аналогічні фінансові компенсації отримають право й «інші суб’єкти агропромислового комплексу, які здійснюють діяльність зі зберігання, товарної обробки та переробки плодово-ягідної і овочевої продукції» (цитата). Як бачимо, новели включають у програму держпідтримки «інших суб’єктів» — компанії-посередники, що не є садівничими ні за суттю свого виробництва, ні за філософією.

Унаслідок такої зміни в законі садівничі і ягідні господарства замість підтримки отримають потужних конкурентів з-поза меж аграрної галузі. Садівникам доведеться змагатися не лише між собою, а й з компаніями-посередниками, орієнтованими на отримання швидких прибутків. Увібравши бюджетні дотації, компанії-посередники, не вирощуючи плоди та не зазнаючи погодних ризиків, знизять й так невисокі закупівельні ціни на плоди з господарств — безсумнівно, додавання оплаченого державою посередника деструктивно вплине на усю галузь виробництва плодів і ягід в Україні.

Спотворює первісну суть державної підтримки садівництва й інше розширення переліку суб’єктів підтримки, зазначених у статті 16-2 Закону «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» — Мінагрополітики в одну групу із садівниками та тими, хто плекає ягідники, виноградники і хмільники (усе — багаторічні насадження, що виходять на виробничу потужність через 3–4, а то й усі п’ять років після закладання, а окупними стають лиш протягом 7–8 років), хоче внести тих, хто вирощує овочі в закритому ґрунті.

І все б нічого, адже українці окрім яблука навесні охоче споживають і ранні редис та капусту, однак цикл виробництва овочів не довший за один вегетаційний сезон. І логіки в тому, що дотації для виробників багаторічних культур Мінагрополітики збирається покласти в один кошик із дотаціями для тих, хто вирощує культури однорічні — жодної. Бо державна політика підтримки тих, хто працює із багаторічними плодовими насадженнями свого часу була започаткована саме через тривалий вихід таких підприємств на виробничу потужність: інакше бізнес із такими, на тривалий час відкладеними прибутками, в умовах вільної економіки був дуже вразливим.

Беручи ж до уваги те, що держава у бюджеті на 2021 рік передбачила, що фінансуватиме програму 2801350 «Підтримка садівництва, виноградарства і хмелярства» на суму 450 млн. грн., і те, що протягом 2021 року серед господарств, які виробляють плодову і ягідну продукцію було розподілено 310 млн грн компенсації за аналогічні витрати у 2019–2020 рр., витрати 2021 року згаданою програмою фінансувалися із залишку передбаченої в бюджеті суми.

Як результат, садівникам, замість обіцяної компенсації 80% вартості саджанців, 50% вартості витрат на створення шпалер, систем зрошення, холодильників та ліній сортування й переробки плодів було компенсовано лише 33,2% витрачених за цими напрямками коштів. Учасники галузі скрушно наголошують, що рівень компенсації у 2021 році є найнижчим за увесь період дії державної підтримки агропідприємств, які працюють у галузі садівництва, виноградарства і хмелярства.

А якої ж тоді фінансової підтримки українським садівникам варто очікувати у 2022 році, коли заведені у програму компенсацій фермери-тепличники надкусять і так катастрофічно малі субвенції садівництву?

Це, як і компенсація компаніям-посередникам витрат на будівництво холодильників, поки що відкриті питання, і щоб вирішити як протидіяти запровадженню у законодавство руйнівних для садівництва новел, асоціація «Укрсадпром» екстрено зібрала засідання своєї Наглядової ради.

Зустріч відбулася 7 грудня 2021 року на платформі Zoom у форматі відеоконференції. На засіданні було сформовано позицію Асоціації щодо державної підтримки садівничої галузі в 2022 році. Ось її короткий текст:

2021 рік був для садівництва складним, й такі соціальні чинники як пандемія і спровоковане нею збідніння населення украй негативно позначилися на економіці садівничих підприємств. Оскільки українське садівництво — це не лише експортна, а й соціально-орієнтована галузь економіки, політика її підтримки державою має реалізовуватися в більш конструктивний спосіб.

Наводимо й пряму мову фахівців, що входять до Наглядової ради Асоціації «Укрсадпром»:

Олександр Матвієць, голова Асоціації «Укрсадпром»: 

— Фінансові компенсації, метою яких є розвиток у державі товарного виробництва плодів і ягід, не можуть надаватися «іншим суб’єктам агропромислового комплексу», бо це суперечить і самій назві програми — «Підтримка садівництва, виноградарства і хмелярства», і її суті. Адже компаніям-посередникам не загрожує пошкодження насаджень та втрата врожаю унаслідок несприятливих погодних умов, не мусять вони й по кілька років очікувати на перші зароблені кошти, як це є в товарному садівництві. Натомість садівництво право на таку держпідтримку має — воно не лише роками несе на собі усі згадані ризики, а й створює тисячі робочих місць у сільській місцевості.

Цього року у програмі державної підтримки садівництва передбачили цілу низку непов’язаних із садівництвом видатків, натомість коштів у бюджет дали мало. Результатом став рекордно низький рівень державної компенсації понесених садівниками капітальних витрат. Тому надалі ця програма не повинна компенсувати видатки підприємствам, які не вирощують плоди, ягоди і хміль. Що ж до компаній, які переробляють плодово-ягідну продукцію — представників бізнесу й кооперативів, які допомагають заготовляти й зберігати плоди — держава, якщо вважає це доцільним, може підтримувати їх окремо. Інакше, якщо Мінагрополітики в програму підтримки садівництва, виноградарства і хмелярства додасть і інші напрямки, маємо бути готові до того, що коштів буде все менше, і незабаром програму доведеться закрити, бо вона втратить сенс.

Іван Мостов’як, перший проректор Уманського національного університету садівництва:  

— Щиро поважаю овочівників, але садівництво — цілком відмінна від вирощування овочів галузь. Тому його й мають регулювати окремі від овочівництва закони та нормативні акти.

Євгеній Розсоха, директор ДП «ДГ Бахмутська ДСР ІС НААН»:  

— У розвиненому світі всі компанії, що займаються товарним садівництвом, мають пільги, також і податкові. Так, у ЄС садівники сьогодні сплачують за свою продукцію ПДВ на рівні 7%,у Росії —12 , і лиш у нас усе навпаки, і ми, українські виробники плодів і ягід, платимо усі 20%. Нещодавно в Україні знизили ПДВ для виробників цукрового буряку, пшениці і соняшнику, натомість для продукції садівництва його лишили без змін, на рівні 20%. Це украй нелогічно, адже садівництво і є тією аграрною галуззю, що створює у сільській місцевості найбільшу кількість робочих місць на кожен гектар оброблюваної площі. Широкі можливості для працевлаштування сільського населення дає те, що галузь потребує великих затрат ручної праці. Проте держава не повинна випускати з уваги і те, що галузь потребує великих капіталовкладень на одиницю площі.

Руслан Голуб, власник ТОВ «Енограй» Херсонська обл.: 

— Садівництво і овочівництво — галузі, що вимагають зовсім різних економічних і технічних підходів. Тому українські садівники й потребують програми держпідтримки, орієнтованої винятково на товарне садівництво й ягідництво. Для овочівників же у державі має діяти окрема програма. Аргументом є й те, що додавання несадівничих напрямків у програму підтримки садівництва виснажить її фінансово, й через це у ній не вистачить коштів для підтримки її цільової групи — садівників. А це призведе до зниження темпів розвитку садівництва, а в подальшому спровокує його занепад.

Сергій Остапець, фінансовий директор ТОВ «Сади Донбасу», Донецька обл.:

— Експортні ринки заможних країн — чи не єдині, на яких українські садівники нині можуть заробити. Однак там дуже високі вимоги до якості плодів, способу їх упаковки тощо. Так, якщо раніше яблука в арабські країни можна було постачати у складених вручну картонних ящиках, нині картонна тара обов’язково має бути клеєною, а це автоматично змушує господарства до покупки пакувальної лінії. Щоб яблуко гарантовано було якісним, без пошкоджень, сади слід обладнати антиградовою сіткою. Тобто, усі об’єкти, які садівничі господарства нині створюють — холодильники, сортувальні та пакувальні лінії, антиградові накриття в саду, потрібні саме для підвищення якості продукції, щоб потім господарства могли її вигідніше продати.

Протягом усього часу дії програми підтримки садівництва виробники плодів отримували чітко визначені розміри державних компенсацій. Та 2021 року усе змінилося — нам, замість гарантованої законом фінансової компенсації 80% затрат на придбання саджанців та 50% витрат на будівництво фруктосховищ і сортувальних ліній держава компенсувала лише близько 30%. Тому я категорично проти, щоби держава включала у програму підтримки садівників компанії-посередники — вони не лише перетягнуть на себе кошти державної компенсації, а й вже незабаром знизять ціни на закупку плодів із господарств.

Андрій Білий, керівник ФГ «Ніжин Агроінвест», Чернігівська обл.:  

— Компенсації, надані з державного бюджету компаніям, що не продукують плоди і ягоди, лише вирощуватимуть на ринку посередників, які заважатимуть садівникам отримувати додану вартість. Нас має насторожити приклад Польщі, де протягом двох останніх років збанкрутувала майже половина субсидійованих з бюджету ЄС компаній-посередників у постачанні фруктів. Перевірка економіки коронавірусом довела, що посередник у ланцюзі постачання фруктів не виживає — покупець завжди обирає прямого виробника. Тобто, досвід розвиненого ЄС засвідчив, що давати державні кошти посередникам — це давати їх у нікуди.

Додаток: Порівняльна таблиця з пропозиціями Асоціації «Укрсадпром» до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників»: