Податковий Кодекс України (далі – ПКУ) пропонується доповнити поняттям «мінімальне соціальне податкове зобов’язання» (далі – МСПЗ).
Мінімальне соціальне податкове зобов’язання – це обов’язковий платіж у складі плати за землю, що справляється з власників та користувачів (орендарів у т.ч.) сільськогосподарських угідь.
Статтю 274 ПКУ пропонується доповнити мінімальним розміром ставки податку на земельні ділянки – не менше 0,35 відсотка.
Об’єктом оподаткування МСПЗ, відповідно до проекту, є земельні ділянки (паї) та/або землі водного фонду, а також земельні ділянки комунальної чи державної власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Відповідно ставка МСПЗ встановлюється органом місцевого самоврядування, на території якого розташований об’єкт оподаткування у розмірі не менше 1 відсотка та не більше 2 відсотків від нормативної грошової оцінки об’єкта. Таким чином, вказані положення чинять додаткове податкове навантаження на аграрія, в першу чергу садоводів, де виробничий цикл саду складає не менше 20 років, а прший дохід отримується не раніше ніж на 3-й рік, коли багаторічні насадження починають плодоносити, та є суттєвою перешкодою на шляху до стимулювання розвитку садівництва, тому що витрати, пов’язані з закладанням посадкового матеріалу, вирощуванням плодових насаджень та їх подальшим обслуговуванням збільшуються та діяльність з вирощування багаторічних культур стане фінансово недоцільною, тобто буде збитковою для садоводів.
Крім того, інвестиційна привабливість та конкурентоздатність галузі садівництва в Україні, зважаючи на такі обставини, теж буде мати критичний характер, тому що будь-які довготривалі інвестиції з боку іноземних чи вітчизняних інвесторів, стануть економічно невигідними та необґрунтованими, тому фінансовий ресурс для розвитку садівництва не залучатиметься.
Стаття 290-4 ПКУ, в оновленій редакції, встановлює порядок нарахування та строки сплати МСПЗ. Згідно цієї норми сільськогосподарському виробнику, для належної оплати МСПЗ, потрібно надати визначений список документів до контролюючих органів, а саме:
- Дані податкової звітності платників МСПЗ;
- Дані звітності платника зі сплати у звітному податковому році податку на доходу ФО та сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- Звітну податкову декларацію з МСПЗ;
- У разі випадку наявності кількох земельних ділянок – Загальну декларацію з включенням усіх земель, які є об’єктом оподаткування МПСЗ;
- Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Такі вимоги свідчать про спробу додаткового перевантаження адміністрування податків аграріїв та суперечить принципу спрощення податкової системи, який передбачає скорочення кількості податків і зборів (обов’язкових платежів), прозорість останніх та зменшення подання документів податкової звітності, встановлений у ст. 4 ПКУ.
Введення МСПЗ для галузі садівництва буде мати наступні негативні наслідки:
- збільшення вартості закладки багаторічних насаджень та догляду за ними і, як наслідок, збільшення вартості готової продукції;
- зменшення інвестування в українське садівництво;
- ускладнення адміністрування податків, встановлення пакету додаткових документів податкової звітності;
- поширення нерегульованої цінової політики на ринках збуту;
- зниження попиту та криза споживання вітчизняного продукту.
Як відомо, українське садівництво, сьогодні перебуває у найскрутнішому стані за всю історію України, оскільки одночасно було скасовано державну підтримку галузі, обмежено та прийнято рішення про скасування з 2017 року спеціального режиму ПДВ, а також закрито російський ринок, куди постачалось до 96% від всього експорту українських плодів і ягід.
В таких умовах посилення кризових явищ в економіці, особливо в садівництві, скасування спеціальних податкових режимів та державної підтримки галузі садівництва, а також відсутності ринків збуту українських плодів і ягід, вказаний законопроект, очевидно, є новою спробою знищити садівництво як галузь взагалі.
